Бронкс опера

Найщасливіша мить в моєму житті…

Так розпочав свою розповідь український оперний співак Богдан Сікора, прийшовши до редакції «Національної Трибуни», щоб поділитися своїми професійними успіхами в Америці. Ця найщасливіша мить а краще сказати – подія, сталася 16 лютого 2004 року, о 2-ій годині дня, коли пан Сікора проходив переслуховування в «Бронкс опера». Слухав його музичний директор “Bronx opera” п. Майкл Спірмен.

— Я заспівав йому другу арію Каварадоссі «Світили зорі» з опери Дж. Пуччіні «Тоска» і арію Ідаманта з опери «Ідоменей» В. А. Моцарта. Музичний директор подякував мені і запитав , звідки я приїхав. Зі Львова, відповів я. Мій батько був народжений в Сімферополі, сказав директор…

Богдан Сікора народився у Львові, в родині музичній. Батько, Володимир Сікора — соліст Державної заслуженої капели «Боян», диригентом якої був Народний артист України професор Євген Вахняк, соліст хору катедрального собору Св. Юра. Мама Марія від природи мала чудове високе сопрано.

Уже від 10 років батьки віддали малого Богдана до музичної студії вчитися гри на баяні, після якої він вступив до Львівського музично-педагогічного училища ім. Філарета Колесси. Тут він захопився співом і завдячує це своєму батькові, який на день народження подарував йому касету славного нашого оперного співака Анатолія Солов‘яненка. Він слухав його спів годинами і вчився співати. Першою вчителькою в училищі була Любов Єщенко — учениця славної нашої оперної співачки Соломії Крушельницької, до якої Богдан ходив на лекції двічі на тиждень.

Вона чудово підготувала свого учня до першого переслуховування в Ансамбль пісні і танцю Прикарпатського військового округу. Хормейстрові ансамблю п. Миколі Лопушинському голос юнака сподобався і Богдан був зарахований до ансамблю, в якому співав чотири роки шліфуючи свою виконавську майстерність.

Але Богдан полюбив оперу. І вступив до Львівської консерваторії ім. М. Лисенка. Тут він навчався співу в Народного артиста України , баритона Олександра Врабеля, соліста Львівської опери. Багато його випускників стали славними в світі: соліст Цюріхської опери Степан П‘ятничко, соліст Варшавської опери Олександр Теліга, соліст Львівської опери і опери м.Брно (Чехія) Роман Цимбала.

Сам Богдан у 1988 році, ще будучи студентом 3-го курсу консерваторії, отримав першу в житті серйозну нагороду і став дипломантом республіканського конкурсу молодих оперних співаків ім. М. Лисенка у Києві, після якого був запрошений на піврічне стажування до Львівської опери. Стажування пройшло дуже гарно і Богдан пройшовши переслуховування у Львівській оперній студії, отримав посаду соліста. В оперній студії він заспівав головні тенорові партії в операх: «Купало» А. Вахнянина (партія козака Степана), цю оперу Київське Радіо записало в Музичний Фонд України, «Травіата» Дж. Верді (партія Альфреда), «Анна Снєгіна» Бориса Агафоннікова (партія Сєргєя Єсєніна).

Паралельно Богдан виступав солістом у хорі «Гомін», з яким мав чудове концертне турне в листопаді 1990 року по Америці.

А в 1991 році був запрошений, разом із Степаном П‘ятничком, солістами хору «Кредо» Львівського Політехнічного інституту під керівництвом Заслуженого діяча мистецтв України Василя Яциняка. З цим хором, який був запрошений до Італії ректором колегії св. Йосафата Владикою Софроном Мудрим, виступав у Римі. Один концерт хор співав спеціально для Святійшого Отця Папи Івана Павла ІІ на Папській віллі в Кастель-Гандольфо, неподалік Риму. Святійшому Отцеві концерт Львівського хору дуже сподобався. Фінальною піснею була «Верховино світку ти наш», яку Святійший Отець підійшовши, проспівав разом з хористами, правда польською мовою, (виявляється в поляків є така сама мелодія). Це було незабутньо. Потім кожен артист зфотографувався зі Святійшим Отцем на пам’ять.

Довелося співати Богданові і в фольктеатрі Остапа Стахіва. Цей театр був одним з перших, де почали виконуватися ще в совєцькі часи стрілецькі й повстанські пісні. З цим фольктеатром Богдан мандрував гастрольними дорогами по Канаді в листопаді 1993 року.

І цей материк, мабуть, справив на співака особливе враження. Бо через недовгий час, у 1995 році, на запрошення своєї тітки Софії Гураль, Богдан прибув до Америки на постійно. Він вірив у свої музичні сили й вирішив шукати свою дорогу в оперне мистецтво на підмостках світових оперних театрів. Нелегко довелося Богданові як і кожному новоприбульцеві. Але він мав за собою родину, яка багато для нього зробила. Нині він з вдячністю говорить про Йосифа Гураля та його дружину Орисю, які зустріли його як сина і допомагали на початках чим могли; про тітку Ольгу Літепло з родиною; про свого друга скрипаля Мар’яна Підвірного; про священнослужителів і парафіян Української православної катедри св. Володимира, які прийняли його на посаду дяка катедри й допомогли виробити робочу візу і невдовзі Богдан зміг привезти до Америки свою родину — дружину Стефанію та донечку Юлію. За це він безмежно вдячний усім, хто причинився до успіху його справи. Влаштувавши своє родинне життя, він знову повернувся до співу у ширшому масштабі.

Досі співак виступав переважно на імпрезах, фестивалях, концертах. Не раз на запрошення хору «Думка» виступав як соліст з хором на більш важливих концертах. Диригента хору «Думка» маестра Василя Гречинського і Богдана єднає давня дружба — обидва вчилися і в училищі і в консерваторії у Львові.

Гарний дует створили вони разом з оперною співачкою Анною Бачинською в ансамблі «Українська Родина» під керівництвом члена Спілки композиторів України, диригента і композитора п. Оксани Лиховид, виступаючи на «Союзівці», «Верховині», фестивалях церков св. Юра в Ню Йорку, Чесного Хреста в Асторії, у православній церкві Всіх Святих. Дали Благодійний концерт, кошти з якого пішли на допомогу людям, що
потерпіли від повені на Закарпатті.

Що ж, небагато часу минуло відтоді, як пан Сікора ступив на американську землю постійним жителем, але добрих справ уже здійснив немало. Це, завдяки його невтомній натурі і завдяки його приємній поставі що до інших людей, з якими доводилось зустрічатись, або працювати. Пан Сікора має той шарм м’якої людини, який нечасто побачиш у нинішньому зматеріалізованому світі.

І ось нині він — у розквіті свого таланту й успіху. «Bronx opera» — це той перший підмосток омріяної Нюйоркської опери, який оцінив талант Українського співака, сказати — новоприбульця, але який успішно співає свої арії англійською мовою. Це справді велике досягнення. Як йому це вдається? Допомагає, пояснює, донька у вимові, сам вчиться наполегливо.

«Бронкс опера» заснована 1967 року артистичним директором і головним диригентом Майклом Спірменом. Вистави тут співаються виключно англійською мовою, з повним хором і оркестром. Репертуар складається з 3-4 вистав на рік, одна з опер є обов’язково мало виконуваною. Багато співаків, які співали в «Бронкс опера», зараз співають в таких знаних оперних театрах світу як Метрополітен опера і Ситі опера в Ню Йорку.

У травні цього року наш співак Богдан Сікора співав у чотирьох виставах опери «Травіата» Дж. Верді, де виконував партію Гастона. А по закінченні четвертої вистави п. Майкл Спірмен запропонував солістові продовжити контракт, заангажувавши його співати в опері «Богема» Дж. Пуччіні, над якою співак розпочне працю у жовтні цього року.

Що ж ми горді за вас, пане Сікора. Я думаю, що всі читачі приєднуються до нашої думки, бо кожне надбання української людини в іншомовному, а дехто каже — в чужому, світі є надбання усіх нас — української діаспори — староприбулої, новоприбулої, без різниці. Ми творимо одне ціле — українську діаспору. І кожна поодинока краплина успіху тішить і підносить нас усіх.

Бажаємо покорити світові підмостки й інших оперних театрів Ню Йорку!

 

Показати більше +Показувати менше –